Чи варто купити Toyota Land Cruiser Prado з пробігом

Позашляховик Toyota Land Cruiser Prado (J120) третього покоління  (2002—2009) поєднує в собі впевненість на бездоріжжі та високий рівень комфорту на рівному асфальті. Попри поважний вік, ця модель залишається самостійним гравцем у лінійці японського бренду, пропонуючи власникам витривалість та класичний дизайн.

Про це написав АвтоЦентр

Регіональні відмінності

На українському ринку представлені переважно 5-дверні модифікації, тоді як 3-дверки зустрічаються рідко. Важливо розрізняти офіційні європейські, азійські та арабські варіанти. В азійських запасне колесо підвішене на задніх дверях (у європейських воно знизу під багажником), арабські мають два бензобаки (у європейців — один), два клімат-контролі, але не мають підігріву сидінь.

З часом європейські екземпляри можуть нахилятися на лівий бік через знос подушок рами під додатковою вагою паливного бака, що зазвичай виправляється встановленням металевих проставок.

Силові агрегати

Лінійка двигунів включає бензинові мотори 2,7 л та 4 л, а також витривалий 3-літровий турбодизель. Дизельні версії демонструють кращу паливну економічність (12-13 літрів на 100 км у місті), тоді як бензинові агрегати споживають від 16 до 18 літрів. Обидва типи бензинових двигунів потребують регулярного чищення інжекторів кожні 20 000–50 000 км, а дизельний мотор вимагає заміни ременя ГРМ разом з роликами один раз на 150 000 км.

Також читайте:

Японська та європейська Toyota RAV4: у чому різниця між авто

Mazda пропонує одну велику перевагу над Toyota

Позашляховий арсенал

Автомобіль оснащений трансмісією з постійним повним приводом, механічним диференціалом Torsen та знижувальною передачею.

Більшість Prado оснащена надійними автоматичними коробками передач (4-ступеневою з мотором 2,7 л та 5-ступеневою з 4 та 3 л). Трансмісія вимагає заміни мастила кожні 40 000 км.

М’яка підвіска з великими ходами забезпечує винятковий комфорт на розбитих дорогах, але провокує значну валкість та крен кузова при швидкому маневруванні або різкому гальмуванні.

Моделі з задньою пневмопідвіскою дозволяють змінювати дорожній просвіт, проте їхні датчики положення кузова часто виходять з ладу через агресивний вплив дорожньої солі, а заміна однієї такої деталі коштує близько 200 доларів.

Слабкі місця

Попри високу корозійну стійкість кузова, дорожні реагенти швидко пошкоджують хромовані елементи решітки радіатора та фірмові легкосплавні диски. Власникам варто стежити за станом петель задніх дверей, які просідають під вагою запасного колеса, та регулярно обслуговувати механізм стоянкового гальма.

У ходовій частині найчастішої заміни потребують втулки стабілізаторів (кожні 40 000–50 000 км) та ступичні підшипники, ресурс яких на українських дорогах становить від 60 000 до 100 000 км.