Чому китайські авто схожі одне на одне

Китайський ринок електромобілів стикнувся з масштабною кризою ідентичності через масове використання однотипних дизайнерських та технічних рішень. Віцепрезидент Geely Чень Чжен відкрито засудив індустрію за сліпе копіювання трендів, що робить розпізнавання брендів за зовнішнім виглядом майже неможливим.

Про це написав CarNewsChina.

Технологічна гомогенізація

Останніми роками сегмент нових електричних транспортних засобів у Китаї демонструє тотальну подібність дизайну та конфігурацій. Виробники масово впроваджують наскрізні світлодіодні смуги, лідари на даху та приховані дверні ручки.

Інтер’єри також стали передбачуваними: більшість нових моделей використовують стандартну "комбінацію з трьох елементів", що включає невелику приладову панель, великий центральний екран та кермо з пласкою нижньою частиною.

У 2025 році технологія автономного водіння Huawei Qiankun ADS стала фактичним стандартом навіть для спільних підприємств, таких як Audi.

Дефіцит інновацій

Голова компанії Voyah Лу Фан стверджує, що зовнішня запекла боротьба між брендами насправді приховує відсутність реальних інновацій у галузі. Багато підприємств зосереджуються на короткострокових прибутках, обираючи шлях імітації замість розробок, що базуються на реальних потребах користувачів.

Експерти галузі зазначають, що переліки компонентів у різних автовиробників майже ідентичні: автомобілі отримують різний екстер’єр, але мають однакову технологічну базу. Прикладом кризи оригінальності стали звинувачення на адресу моделі Dongfeng Forthing Xinghai S7, дизайн якої виявився надто схожим на конкурентний IM L7.

Також читайте:

Toyota, Kia та інші зібрані в Китаї авто: чим вони відрізняються

Які китайські автомобілі можна назвати надійними

Юридична безкарність

Головною причиною розквіту плагіату є надзвичайно висока вартість самостійної розробки автомобіля та складність управління ланцюжком постачання тисяч деталей. Виробникам простіше використовувати готові набори рішень, що призводить до появи ринку "псевдоінновацій", які конкурують переважно ціною та специфікаціями.

Ситуацію погіршує складність захисту інтелектуальної власності в Китаї, де визначення порушення авторських прав на дизайн залишається суб’єктивним. Судові позови часто закінчуються мировими угодами або просто закриваються, що лише заохочує компанії до подальшого нехтування оригінальністю.